Ортопедія для тварин є дуже важливою галуззю ветеринарної медицини. Вона займається лікуванням та корекцією хвороб і травм скелетно-м’язової системи у тварин. Ортопедичні проблеми у тварин можуть бути спричинені різними чинниками, такими як травми, вади розвитку, захворювання кісток та суглобів.

Отож, розберемо основні ортопедичні захворювання, причини їх появи, діагностику та лікування.

ДИСПЛАЗІЯ ТАЗОСТЕГНОВОГО СУГЛОБА (ТСС) ЧИ СУГЛОБІВ – неправильний розвиток та формування тазостегнового суглоба, що призводить до порушення рухливості в суглобі і, як наслідок, до пошкодження частин суглоба та дегенеративних змін у самому суглобі (артроз).

Причини появи ТСС

Раніше вважалося, що це захворювання обумовлено тільки генетичними факторами, але нещодавно було встановлено, що фактори навколишнього середовища, такі як харчування, фізичне навантаження, а також стрімкий і активний ріст цуценяти, мають певний вплив на появу цього захворювання. Його часто діагностують у собак великих та гігантських порід: ньюфаундлендів, німецьких вівчарок, лабрадорів, золотистих ретриверів, маламутів, ротвейлерів.

Симптоматика дисплазії ТСС

Перші ознаки хвороби можуть з’являтися у молодих та собак, які ростуть, а також у дорослих тварин.

Основні ознаки: кульгавість, швидка стомлюваність, небажання бігати та гратися, вставати та підніматися сходами. Крім того, можна звернути увагу на особливу ходу, якщо собака переміщається стрибками; вона відчуває біль у тазостегнових суглобах, у певних випадках встановлюється атрофія м’язів тазових кінцівок.

Діагностика дисплазії ТСС

Охоплює загальний клінічний огляд, ортопедичний огляд та рентгенологічне дослідження. Знімки виконують, коли собака перебуває під загальною анестезією та займає відповідне положення. Отримані рентген-знімки ветеринарний фахівець аналізує, проводить виміри кутів та підраховує індекси, дає оцінку стану головки стегна та суглобової западини, після чого робить висновок про наявність чи відсутність хвороби та ступінь тяжкості. Собаки з підтвердженою дисплазією ТСС виключаються із розведення, оскільки хвороба може бути зумовлена генетично.

Лікування

Залежно від стадії хвороби, від ступеня прояву ознак, стану хворого, наявності чи відсутності дегенеративних змін у суглобі, може бути рекомендовано хірургічне чи консервативне лікування. Найімовірніше, собаці знадобиться особливий раціон для зміцнення здоров’я суглобів та уповільнення формування артрозу, контроль ваги, протизапальна та протибольова терапія, фізіотерапія (плавання та водні бігові доріжки). Крім того, важливо обмежити певні різновиди фізичних навантажень: біг, стрибки, будь-які активності на слизьких поверхнях, підйом і спуск по сходах, ловлю м’яча.

РОЗРИВ ПЕРЕДНЬОЇ ХРЕСТОПОДІБНОЇ ЗВ’ЯЗКИ – одна з найпоширеніших проблем опорно-рухового апарату, з якою собаки потрапляють на огляд до ортопеда-травматолога.

Передня (краніальна) хрестоподібна зв’язка (ПХЗ, КХЗ) розташовується в колінному суглобі і відіграє важливу роль у його стабілізації. Зв’язка є тяжем із щільної фіброзної тканини, який з’єднує стегнову і великогомілкову кістки. Її головна функція – не допускати зміщення стегнової кістки назад щодо великогомілкової. Крім цього, ПХЗ допомагає захистити колінний суглоб від перерозгинання і надлишкового обертання. Отже, передня хрестоподібна зв’язка ‑ одна з найважливіших зв’язок колінного суглоба, яка бере безпосередню роль у його стабільності. Розрив ПХЗ призводить до нестабільності колінного суглоба.

Причини розриву ПХЗ

Пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки розвивається за двох основних причин – механічної дії (травма) та її дегенеративних змін. У переважної більшості тварин розрив відбувається за звичайних фізичних навантажень і дії звичайних сил на тканину зв’язки, яка зазнала дегенеративних змін.

Відзначається схильність до цієї проблеми у певних порід, таких як лабрадор, стафордширський тер’єр, боксер, ротвейлер, йоркширський тер’єр, вест-гайленд-вайт тер’єр і померанський шпіц. 

Симптоматика розриву ПХЗ

Основні симптоми розриву передньої хрестоподібної зв’язки – кульгавість і виражена болючість відразу після отриманої травми (різкого повороту, стрибка, невдалої постановки кінцівки). При неповному розриві собака може на деякий час перестати кульгати, але через кілька днів кульгавість повертається. Собака береже лапу, «піджимає» її, намагається не наступати або не переносити на травмовану кінцівку вагу. 

Діагностика розриву ПХЗ

Діагноз ставиться при дослідженні лікарем ветеринарної медицини – за результатами клінічних симптомів, результатів рентгенологічного дослідження. Виключаються інші патології, схожі за симптомами. Варто мати на увазі, що деякі патології (наприклад, вивихи надколінників чи дисплазія кульшових суглобів) можуть бути супутніми.

Ветеринарний лікар проводить два основні ортопедичні тести:

1. Тест «переднього висувного ящика».
2. Компресійний тест.

При тесті «переднього висувного ящика» утримується стегно і дається навантаження на гомілку. Якщо є розрив ПХЗ, то він проявляється симптомом «висувного ящика», тобто гомілкова кістка висувається вперед.

Компресійний тест гомілки (тест Хендерсона) полягає в згинанні скакального суглоба, в результаті чого при пошкодженій зв’язці гомілка також стає попереду стегнової кістки.

Лікування розриву ПХЗ

Терапевтичне лікування розриву ПХЗ колінного суглоба ветеринарні лікарі використовують нечасто і воно рекомендоване тільки у виключних випадках, зокрема при неможливості використання загального наркозу та забороні на проведення операції.

Сьогодні найкращим методом стабілізації при розриві передньої хрестоподібної зв’язки вважається хірургічне лікування. На цей момент у ветеринарній практиці використовується понад 80 способів оперативного лікування розриву хрестоподібної зв’язки, які дають хороші результати і дозволяють привести суглоб у стабільний стан.

ВИВИХ КОЛІННОЇ ЧАШКИ У СОБАК – генетична патологія (так прийнято вважати), до неї схильні карликові породи собак – йоркширські тер’єри, той-тер’єри, чихуахуа та інші.

Причини вивиху колінної чашечки

Проблема вивиху колінної чашки часто реєструється у таких порід собак: чихуахуа, пекінес, мальтійська болонка, йоркширський тер’єр, карликовий пудель, той-тер’єр. Це пов’язано з генетичною схильністю й анатомічними особливостями скелета дрібних порід собак. У великих порід собак вивих колінної чашки зустрічається досить рідко. Спадкова схильність відіграє ключову роль. Якщо в одного або обох батьків собаки були проблеми з колінною чашечкою, ймовірність розвитку цього стану у потомства зростає. У дрібних порід часто буває більш плоска і широка кістка стегна, що сприяє легкому зміщенню колінної чашки. Спровокувати вивих можуть також травми коліна.

Симптоматика вивиху колінної чашечки

Клінічна картина та симптоми вивиху колінної чашки залежать від ступеня патології. Так на перших етапах вивих може самостійно вправлятися і собака перестає відчувати дискомфорт та продовжує активно рухатися. Але в складніших випадках ставати на лапу і рухати нею стає майже неможливо. Симптоми, на які важливо звернути увагу в собаки:

Кульгавість – одна з найчастіших скарг господарів при цьому виді патології. Може періодично з’являтися та раптово минати.

Відмова від навантаження на лапу. Вихованець може уникати стояння на хворій кінцівці, намагаючись зняти дискомфорт.

Зміни у поведінці. Біль може призвести до змін у поведінці собаки, таких як апатія або дратівливість.

Зміни у ході. Власник може помітити зміни у ході собаки, включаючи часте підняття лапи під час руху.

Діагностика вивиху колінної чашечки

Для виявлення вивиху колінної чашки у собаки ветеринарний спеціаліст-ортопед повинен провести огляд тварини та оцінити причину кульгавості, положення кінцівки та інші аспекти.

До основних методів діагностики відносять:

Пальпація. Лікар визначає правильність положення колінної чашки, рухливість колінного суглоба, ступінь дискомфорту собаки.

Рентгенологічне дослідження. Рентгенографію виконують у бічній та прямій проекціях. Цей метод може допомогти у підтвердженні діагнозу та визначенні ступеня тяжкості вивиху.

УЗД (ультразвукове дослідження). УЗД може бути використане для додаткової оцінки структур навколо колінного суглоба.

Маніпуляції під загальним наркозом. У деяких випадках лікар може вирішити провести маніпуляції під загальним наркозом, щоб точніше оцінити стан колінного суглоба та визначити необхідність хірургічного втручання.

Лікування вивиху колінної чашечки

Лікування цієї патології може включати обмеження активності, терапію для зниження болю та запалення, фізіотерапевтичні процедури та в деяких випадках хірургічне втручання для відновлення стабільності суглоба. Раннє звернення до ветеринарного лікаря та правильне лікування можуть суттєво покращити прогноз та якість життя вихованця.

Знайти професійного ортопеда у Львові ви можете у ветеринарній клініці «VETCENTER».

Допис підготувала Марина СТАЦЕНКО, здобувачка 3 курсу факультету ветеринарної медицини